Морське Око. Татри.

Автостоп № 2
Poland - Slovakia. ( Kraków - Nowy Targ -  Zakopane - Morskie Oko - Tatry - Lysa Połana - Poronin - Kraków )

Кожна нова подорож, це як нова сторінка нашого життя, яку хочеться писати якнайдовше, але все рано чи пізно підбігає до свого кінця, ось і моя невеличка історія.

Просиджуючи марно останні дні в Кракові, перечитуючи різни блоги автостоперів, захотілось попробувати також відчути цей кусочок адреналіну. Переглядаючи звіт Львівського фотографа Олександра Ладанівського, який на пару днів швидше побачив цю красу на власні очі, виникло бажання поїхати туди, тим більше це не дуже далеко від нас, і втрачати таку можливість нехотілось. . Ні словами, ні на відео, ні на фото не передати, яка там краса. Це треба побачити! 

Сталось все спонтанно,  о 1 ночі надумав їхати. Немаючи а ні рюкзака для подорожі, ні палатки, ні карімату з собою, вирішили добратись до Морського Ока - Татри автостопом. Все що потрібно було мати з собою це бажання, теплий одяг і їжу, так як дорога є складною, і туди їдуть тисячі туристів з спорядженнями та тепло одягнені.

О 7 ранку ми вже їхали в машині з Робертом і Касею, які їхали також відпочивати в гори і підвезли нас майже до Закопане. 

Простоявши 5-10 хв, нам зупинились хлопці з Саудовської Аравії.
Навчались вони в Кракові і їхали відпочивати до дівчат в Закопане, одна з них була українка з Харкова. Не розуміючи майже один одного, ми дуже насміялись, але трохи англійської і польської і можна говорити, головне бажання:) . У машині було багато ніштячків і випивки, і вони нам запропонували поїхати з ними до дівчат, бо їх було більше. Ми відмовились, так як в Закопаному були, і дуже хотіли добратись до Морського Ока, а посидіти, випити ще встигнемо) На останок навчили Саттама як признатись в коханні його дівчині, якою була та українка).

Ще пару машин і ми приїхали до кінцевої точки – паркінгу в Палєніци Бялчанській.

   Іти ще потрібно було 10 км в одну сторону. ( написано 2:20 год) але так як ми ще молоді і бажання було дуже велике  побачити цю красу, дійшли за півтора години. Дорога повністю асфальтована,рівненька аж приємно іти. 

Туристи, які не хочуть або з різних причин не в змозі піднятися самостійно можуть до Морського ока доїхати на кінному возі, а останні два кілометри пройтися пішки.. Займає це пів години та коштує 20 зл.

По дорозі стоять таблички, де показано, що росте влітку, які тварини живуть в лісі, та рівень снігу взимку.

 Можна скоротити пару крутих поворотів кам*яною доріжкою, яка веде через ліс. Цей варіант складніший. 

По дорозі ми йшли і милувались красою Татрів.

Нарешті ми тут. 

Морське Око (пол. Morskie Oko) – найкрасивіше найбільше і саме відоме озеро у Татрах. 

Вважається перлиною польських гір та  творить природний кордон між Польшою та Словаччиною.

Про озеро складено багато легенд. У 17 столітті його називали Білим Ставом. У його околицях шукали скарби з кораблів. Люди вірили, що водойма з’єднана з Середземним морем підземним каналом. А до його берегів припливають останки кораблів, потерпілих крах в далекому морі. Вважали, що в озері водиться чудова зачарована риба.

 Навіть половина з того, що я собі уявляв, не зрівняється з тим, що ми побачили. Красиві пейзажі, блакитна, чиста вода та величні вершини навколо…

  Погулявши трохи вздовж озера, нам захотілося залізти вище, зробити фото Морського Ока з більш високої точки. Бажання було піднятись на самі Риси, але нас обмежував час і ми були  дуже стомлені.

 За пів години піднялись до Чорного Ставу.

 Чорний Став розташований в типовому льодовиковому котлі. Цей маршрут не є таким легким як попередній, а похід по кам’яних сходах може дуже вимучити.

Про дане озеро теж існує цікава легенда: давно при дорозі стояла корчма і господарі, котрі поверталися з ярмарку, завжди там затримувалися, щоб випити чарчину і засиджувалися часами до пізньої ночі. Коли повертались додому, мусили проїхати коло ставку, в котрому жив чорт та часто їх зупиняв і перевертав віз до води. Змучені цими пустощами люди вирішили влити до ставу свяченої води. З того часу ніхто там не страшить перехожих, а озеро носить назву Чорний Став, від кольору шкіри чорта, котрий там бушував.

 Сонце заходило за гори і стало зовсім холодно, 2 години проведені там, пролетіли як 2 хвилини.

 

 Помаленько спустились до низу, дійшли до паркінгу. На годиннику 8 година, машин їхало в сторону Закопаного дуже мало, ще й всі заповнені. Вирішили іти до границі з Словатчинною.

 Віддихнули і пішли дальше стопити.

До Кракова нам ще 99 км. Простояли близько 30-40 хв. Руслан хотів іти на останній автобус до Кракова. Не тут то було, як нам зупиняється великий, пустий, шикарний автобус. Водій воєнний відвозив роту солдат кудись на відпочинок, і вертався пустий до Кракова.
І ось ми вже в ньому. По дорозі ще заїхали на заправку, водій нам купив печево і каву:)

 Цей неймовірний, захоплюючий день, який я провів у подорожі, залишиться ще надовго в моїй пам'яті. Тепер я зрозумів, що не потрібно мати багато грошей для того, щоб подорожувати та пізнавати світ, вистачить одного бажання, щоб спробувати щось нове та проникнутись цим. 
Подорож автостопом - це перш за все хороший заряд адреналіну та перевірки на витримку і витривалість, адже ти не знаєш до кого сідаєш у машину, скільки часу простоїш на дорозі в очікуванні авто та що буде далі, і це все приносить не аби які нові відчуття та барви в наше життя.

Прекрасна прогулянка до красивого озера, на цілий день. Дорога не складна, але може втомити, розраховуйте свої сили, особливо з незвички.  
До відвідування - рекомендую:)